Музей – місце пам’яті народу

Щоденно десятки тисяч громадян   України, прагнучи збагатити свої знання, зустрітися з прекрасним, збагнути силу та велич коренів свого роду, відвідують музеї. Музеї дають змогу побувати в давньому минулому, побачити сьогодення людства, його здобутки і, навіть,  якоюсь мірою зазирнути в майбутнє. В музеях дбайливо зібране і зберігається все, що є гордістю нашого народу. Це закономірно,  адже не вартий майбутнього той народ , який не цінує свого минулого.

Важливою сторінкою в історії Троїцького району стане подія, яка відбулася напередодні святкування ювілею нашого району.  Десятого червня було урочисто відкрито Троїцький історико-краєзнавчий музей «Витоки». Наші односельці, гості з сел району мали можливість бути першими відвідувачами будинку, який з цього дня буде зберігати Пам’ять нашого краю. Завдячуючи всім небайдужим людям -  патріотам Троїцької землі, зали музею вже сьогодні викликають зацікавленість, бажання поринути в історію, дізнатися про свої корені. В дивовижний світ народної творчості запрошують майстрині Троїцького району, які підготували для відвідувачів виставку талановитих робіт.

Отже, відтепер музей запрошує відвідувачів для ознайомлення з експозиціями залів, всіх небайдужих – до підтримки діяльності музею, краєзнавців -  до співпраці.

        Що ж таке «музей»? Це питання на перший погляд може видатися дивним. Хто ж не був у музеї бодай один раз у своєму житті? Слово « музей» у перекладі з грецької мови означає місце, присвячене музам, дочкам богині пам’яті Мнемозіти. Вважаючи їх покровительками науки та мистецтва, греки будували на їхню честь храми, які називали музейонами. Саме звідси й походить слово «музей». У наш час зміст цього поняття змінився і розширився. Музеї  сьогодення  -  це культурно-освітні та науково-дослідні заклади, призначені для вивчення, збереження та використання пам’яток природи, матеріальної  й духовної культури, прилучення громадян до надбань історико-культурної спадщини.

        Створення музею – це спільна праця. Кожен з музейних предметів, які складають експозиції залів, зберігають родинну пам’ять когось з наших односельців, мешканців сіл. Саме вони, небайдужі до історії своєї родини та рідного краю, зберегли і передали до музею цікаві експонати. Наприклад,на день відкриття музею цікавим подарунком стали експонати Ільмінського О., який передав до музею старовинні каблучки, печатки, хрестик, знайдені на території нашого району. Не менш захоплюючою була композиція Петренко Г.Ф. «Загляните в семейный альбом»,  яка передає інформацію про рід самої Галини Федорівни та фото, які відображають події розвитку та становлення нашого району.  Її ентузіазм, захоплення краєзнавчою роботою та бажання зберігати пам’ять про район , власну родину викликають захоплення та повагу. Завдячуючи краєзнавцям, вже багато десятиліть пишеться історія Троїцького району. Музей з вдячністю використовує в своїй роботі їх надбання, продовжує їх кропітку працю. Роботу по дослідженню та вивченню історії Троїцького району, розпочату Разіньковим О.М., Чалим В.С. продовжують краєзнавці сьогодення Лисицький М.М., Рехлова Н.І., Носуля А.В., Петренко Г.Ф. Їхня робота значуща та важлива для спільноти району. Доклали рук до спільної справи створення музею і діти, вчителі .

         У музеї  зберігається пам'ять. Саме вона дає людині поштовх до дослідної діяльності, передбачає різні форми комунікації, передання інформації. Музей накопичує ці знання і передає їх через матеріальні предмети. Він щоденно  готовий прийняти до своєї гостини відвідувачів, познайомити з  історією рідного краю – Троїцької землі.

         Україна - країна музеїв. Національній  історико-культурній спадщині  нашої держави можуть  позаздрити чимало країн світу. Серед  держав Європи Україна включена в першу  десятку  за   кількістю і багатством  музейних  збірок. Впевнена, що наш музей стане гідним продовженням музейної справи в Україні.

           Гадаю, Троїцький  районний історико - краєзнавчий музей  «Витоки»   стане місцем, яке відвідають усі дорослі, приведуть сюди своїх дітей та онуків. Музей не тільки збереже пам’ять про життя нашого народу, а й  спонукатиме кожного до збереження історії власної родини, вчитиме пишатися рідною землею.

Директор Троїцького районного історико-краєзнавчого музею  «Витоки»                            Андрющенко О.М.

 

 

Прийдіть  в  музей , з'єднайте  покоління,

Бо  тільки  тут  ця  пам’ять  ожива.

Землі  живої  душу  і коріння

Музей  пестливо  у  руках  трима.

                                      Душа  землі, що  Троїцькою  зветься ,

                                       І пам’ять, що  жива  на  всі  віки,

                                       У цих  музейних  залах  збережеться

                                       Як  тихий, нескінченний  плин  ріки.

 

 

Наталія Петрівна Лопашко  травень 2016рік 

 

 

Увага!Увага!

Говоримо нині!

Увага!Увага!

Славній Троїцькій родині!

Музей районний двері відкриває.

Зустріне вас  гостинно,як своїх,

Тут  знань збереження про край  наш  закладаєм

Й передаєм  турботливо  для  кожного  й  усіх.

Музей-це місце пам'яті народу.

Музей в минуле двері відкрива.

В знаннях його я відчуваю силу роду,

А в експонатах  пам'ять  ожива.

На Троїцькій землі моїй багатій

Імен славетних ліку не збагнуть.

Хай славиться наш край!

Він знаний працею в борні завзятій

І тут про нього спогад збережуть.

Усе  в  нас  є,давно  було  і буде.

Як  скарб  передано, лишилось  зберегти.

Плекаймо  ж    дух  незламності  і  віри

Через  багатство  знань, любові  й  доброти!

***                                                   

         А Троїцький край  наш - славна родина!   

Талантом, хлібом і сіллю гостинна.

Історієй, працею, подвигом  знана.

Нащадкам із честю своїм передана!

                                      10.06.2016 р                                                      О.Андрющенко

 

Экскурсии к истокам жизни народа

С сентября  2015 года в Троицком историко-краеведческом музее проведено 24 экскурсии. Жители поселка приходят сюда семьями, бывают индивидуальные посещения. Но самые благодарные, восторженные посетители музея – дети. Взрослые с теплом вспоминают родительские, бабушкины дома, посещая этнографический зал музея. Здесь словно остановилось время. Для юных почитателей истории родного края наиболее интересен исторический зал. А самые младшие посетители подолгу задерживаются в зале, посвященном природе нашего края.

На базе музея учителя Троицкой гимназии проводят музейные уроки, воспитательные мероприятия.

Посещение музея способствуют формированию интереса к истории родного края, воспитывают любовь к истокам жизни своего народа, своей семьи.

 

Пополняются фонды музея

Основной и вспомогательный фонды Троицкого историко-краеведческого музея  постоянно пополняются благодаря жителям поселка Троицкого, сел района. С сентября 2015 года в хранилище музея поступило 25 текстовых документов, фотодокументов, книг.

Предметных экспонатов (вышивки, монеты, школьные принадлежности, предметы быта и др.) – 20.  В пополнении фондов за этот период приняли участие Лисицкий Н.Н., Яценко М.В., Алефиренко Е.П., Давыденко И.П., Рагуткина В.И., Палагно Д.П., Ермоленко С.В., Ляшенко С.Н., Ильницкая В.И., ученики гимназии  Строжевский С., Суховеев В., Тысячная Н.

Новые поступления позволят дополнить, обновить экспозиции залов музея.

Создание музея в районе – общенародное дело.

Мы сильны Памятью

Нам говорят, что молодежь не та,
Что нет святого, попрана мораль.
Не стоит верить. Это клевета.
Богат людьми хорошими наш край.

Святую Память дети берегут
О  прадедах-героях, о войне.
Ее дожди и ветры не сотрут, 
В беде она дороже нам вдвойне.

От ветра не разрушится гранит,
От клеветы лишь правды лик светлей.
Несокрушимо обелиск стоит
Среди степей луганских и полей.

За ручку мама малыша ведет.
В руках цветы: тюльпаны и сирень.
У Вечного огня цветы кладет.
Малыш запомнит этот майский день.

Пройдут года, он сына приведет
Почтить героев, Память передать.
Такие мы. Народ этим живет.
Идет малыш к Огню. И рядом мать...

    (Стихи Лопашко Натальи Петровны)

Пам’ятати минуле заради майбутнього

Виховний захід, присвячений визволенню Троїцька

Луганчани пишаються героїчною історією  рідної землі. Але на позакласному заході в цей день, 18 січня, ми  зупинилися лише на одній її сторінці  - подіях Великої Вітчизняної війни. Захід проводився в історико-краєзнавчому музеї «Витоки». Це символічно, бо саме тут час наче зупинився, і події тих полум’яних років були більш відчутними для юних сердець.

  Не злічити горя, яке заподіяла війна нашим землякам. Не перелічити героїв, які загинули або повернулися покаліченими з війни. Нічим не виміряти волю до перемоги і усвідомлення неможливості жити під владою ненависних окупантів.  Саме про це підготували  повідомлення учні 10-А класу Ахтирська Н., Хамбекова К., Наджотов Є., Коленкова Д., Шевцова Д.  Мірошниченко Л.І., Баєва Л.О. привітали присутніх, підготували їх до розмови про подвиг народу-переможця. Окремі яскраві факти історії війни не залишили байдужими ні учнів 10-х класів гімназії, які були присутніми на заході разом із своїми класними керівниками Давиденко І.П., Яненко Ю.В. ні  почесних гостей – Свєрдлова В.О., голову Троїцької районної ветеранської організації, Лисицького М.М., краєзнавця Троїцького району.

Українською землею двічі пройшов руйнівний вал війни, не залишив без сліз жодного населеного пункту, жодної родини.

18 січня – визначний день для нашої землі.  В цей день в 1943 році бійці Червоної армії звільнили селище Троїцьке.

Але дні перемоги, звільнення прийшли пізніше. Спочатку були місяці, коли німецьким окупантам вдалося захопити Луганську область. З неприхованим болем учні розповідали про жорстокість фашистів, з гордістю – про те, як не корилися наші земляки ворогу, як вірили в перемогу.

За час окупації області гітлерівські кати розстріляли, повісили, закатували більш ніж 100 тисяч мешканців області та полонених. Серед них – жінки, діти, старі люди. В багатьох містах і селах вороги масово знищували місцеве населення.

Уважно, з повагою слухали учні виступи гостей. Свєрдлов В.О.   звернувся до дітей з закликом пам’ятати подвиг своїх предків заради майбутнього свого та своїх дітей.  Бо неможливо  збудувати щасливе майбутнє, не шануючи подвиги предків, героїчного минулого народу.

  Краєзнавець Лисицький  М.М  ознайомив із останніми результатами своєї пошуково-краєзнавчої роботи. Діяльність цієї людини є взірцем патріотизму. Діти  уважно дослухалися до кожного слова розповідей про те, як жили земляки під час війни, про їх воєнні, трудові подвиги. Відчувалося, що кожне слово вшанованого в нашому районі краєзнавця доходять до свідомості, до серця слухачів.

Хвилиною мовчання, доторкуючись поглядами до вогника свічки Пам’яті, присутні вшанували пам’ять про тих, хто здобував перемогу.

Микола Миколайович подарував гімназії папку з цікавими матеріалами про війну. Ці дуже потрібні для виховної роботи  документи краєзнавець передав бібліотекарю гімназії Яценко М.В. Музей також отримав від гостя подарунок.

 Завершуючим етапом заходу була екскурсія до музейного залу, присвяченого подіям Великої Вітчизняної війни. Учні-екскурсоводи  Сурмай Г. та Шаповалов А. познайомили учнів та гостей  з матеріалами стендів, з мовчазним свідками тих полум’яних років:  речами, документами, газетами.

    Спливають роки. Вітер змін вивітрює з пам’яті людської багато такого, що забувати не маємо права. Скільки б часу не відійшло у вирій, люди повинні утримувати в спогадах  ті події, завдяки яким живемо; тих людей, які життя свого не жаліли, щоб ми жили у вільній країні на квітучій землі.

   Троїцька земля славна талановитими майстрами, красивими душею людьми, родючими полями. Але найбільше ми пишаємося героями, чиї подвиги навіки закарбовані в історії нашого краю, в пам’яті людей.

 

 

 

 

 

 

 

В селищі Троїцьке на базі Троїцької гімназіі проводиться робота по створенню історико-краєзнавчого музею Троїцького району.

Троїцька селищна рада  запрошує керівників і колективи  сільгоспформувань, підприємств, закладів селища Троїцьке і Троїцького району до співпраці. Пропонуємо надати матеріали для створення стендів, присвячених історії і сьогоденню ваших колективів.

За консультаціями щодо характеру необхідних матеріалів звертатися до Троїцької селищної ради.

Трударі Троїцької землі гідні поваги, гідні того, щоб нащадки пам’ятали про них.